Статті 124-131.2 | Правосуддя |

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)

Розділ VIII. ПРАВОСУДДЯ

  • Стаття 124
    • Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
    • Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
    • Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
    • Законом може бути визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору.
    • Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.
    • Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.
  • Стаття 125
    • Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
    • Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
    • Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
    • Відповідно до закону можуть діяти вищі спеціалізовані суди.
    • З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
    • Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
  • Стаття 126
    • Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
    • Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
    • Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
    • Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.
    • Суддя обіймає посаду безстроково.
    • Підставами для звільнення судді є:
    • 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;
    • 2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
    • 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
    • 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
    • 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
    • 6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.
    • Повноваження судді припиняються у разі:
    • 1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;
    • 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
    • 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
    • 4) смерті судді;
    • 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
    • Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї.
  • Стаття 127
    • Правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.
    • Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.
    • На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
    • Для суддів спеціалізованих судів відповідно до закону можуть бути встановлені інші вимоги щодо освіти та стажу професійної діяльності.
  • Стаття 128
    • Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
    • Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
    • Голову Верховного Суду обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду в порядку, встановленому законом.
  • Стаття 129
    • Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
    • Основними засадами судочинства є:
    • 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
    • 2) забезпечення доведеності вини;
    • 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
    • 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
    • 5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
    • 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
    • 7) розумні строки розгляду справи судом;
    • 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення;
    • 9) обов’язковість судового рішення.
    • Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
    • Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.
    • За неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
  • Стаття 129-1
    • Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
    • Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
    • Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
  • Стаття 130
    • Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
    • Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
  • Стаття 130-1
    • Для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування.
  • Стаття 131
    • В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:
    • 1) вносить подання про призначення судді на посаду;
    • 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;
    • 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;
    • 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;
    • 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;
    • 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;
    • 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;
    • 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;
    • 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
    • Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох – обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох – призначає Президент України, двох – обирає Верховна Рада України, двох – обирає з’їзд адвокатів України, двох – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох – обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.
    • Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом.
    • Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
    • Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
    • Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.
    • Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності.
    • Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги до члена Вищої ради правосуддя.
    • Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п’ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.
    • Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.
  • Стаття 131-1
    • В Україні діє прокуратура, яка здійснює:
    • 1) підтримання публічного обвинувачення в суді;
    • 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;
    • 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
    • Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
    • Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.
    • Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.
    • Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених цією Конституцією та законом.
  • Стаття 131-2
    • Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
    • Незалежність адвокатури гарантується.
    • Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
    • Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
    • Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.